|
Усім Головам і Управам Відділів,
Мужам Довір’я Осередків,
Союзу Українців у Великій Британії
Вельмишановні пані й панове,
1. “ОБРАЗ – THE UKRAINIAN IMAGE” – нове англомовне видання
Порядком інформації надсилаємо Вам афіш-листівку від п. Роман Ревкніва
видавця нового ілюстрованого англомовного журналу-місячника з українським
змістом під назвою “ОБРАЗ – THE UKRAINIAN IMAGE”. Останніми роками ті з
поміж Вас хто шукали по інтернеті за англомовними вістками про події в
Україні мабуть не раз відвідали вебсторінку “UANews”. Ця сторінка також є
виданням п. Романа Ревкніва.
Адже в місячнику “ОБРАЗ – THE UKRAINIAN IMAGE” читач зможе прочитати
загальнодоступні новини й статті, що мають відношення до сучасної
української політики, культури, мистецтва, естради й спорту, тощо. Перше
число журналу появиться з початком травня і видавець має в пляні роздавати
його кожному бажаючому на безкоштовній даровій базі. Майбутні числа
журналу “ОБРАЗ” будуть надсилатись поштою лише тим читачам, які
відгукнуться прямо видавцеві й оформлять відповідну передплату.
Просимо Управ Відділів СУБ вивісити долучений афіш-листівку про журнал
“ОБРАЗ – THE UKRAINIAN IMAGE” на видному місці у Домах Відділів СУБ та
ввійти в прямий контакт з п. Ревкнів (Tel. 0113 3684760; е-пошта
obraz@uanews.tv), щоб домовитися з ним в котрому дні й в котрому часі було
б найвигідніше йому приїхати машиною до Вашої громади й доставити Вам
відповідну кількість дарових примірників журналу “ОБРАЗ – THE UKRAINIAN
IMAGE” для принагідного розповсюднення, роздачі серед Ваших членів і
громадськости.
Повідомляємо, що в першому числі “ОБРАЗ – THE UKRAINIAN IMAGE” буде
розміщена маленька рекляма про СУБ виготовлена в Головній Управі (дивіться
додаток).
2. Ювілей 125-річчя Головного Отамана УНР, Симона Петлюри.
У травні цього року українці по цілому світі відзначатимуть 125 років з
дня народження видатного громадсько-політичного діяча, Головного Отамана
Української Народної Республіки (УНР) – Симона Петлюри.
Останні вістки з України вказують на те, що український Уряд ледве чи
взагалі збирається організувати якісь особливі ювілейні заходи в честь і
пам’ять цього видатного українського національного провідника й великого
державного мужа в новітній історії України. Такий стан справ є цілком
незадовільний і мабуть однозначно віддзеркалює, як ще далеко до того дня,
щоб українська державність було сповнена українським характером і
українським змістом.
З метою привернути справі увагу Адміністрації Президента України, яка
повинна б зосередити свою увагу й позитивно вплинути на необхідність і
масштабність державних відзначень в ювілейну річницю Симона Петлюри, СУБ
організує кампанію писання протестних листів державному ґарантові,
Президентові України, в яких буде заклик, щоб Уряд України зорганізував
урочисті святкові заходи на найвищому державному рівні в честь сл. пам.
Головного Отамана УНР.
Подаємо Вам орієнтовний проєкт листовного звернення на адресу Президента
України й просимо взоритись на ньому у листі від Вашого Відділу СУБ:
Достойний пане Президенте,
10 травня 2004 року виповнюється 125 років з дня народження визначного
громадсько-політичного та військового діяча України, Головного Отамана
УНР, Голови Директорії УНР Симона Петлюри.
Враховуючи, яку вагому ролю Симон Петлюра відіграв у процесі становлення
та захисту самостійної і незалежної української держави, просимо Вас
надати відзначенню ювілейної дати однозначного державного значення.
Зокрема пропонуємо, щоб відзначення річниці Симона Петлюри були врочисто
проведені в Києві де він діяв як державний муж, і в Полтаві де він
народився. Уважаємо також за необхідність, щоб українська держава створили
всі умови для того, щоб шляхом проведення наукових конференцій та видання
його праць життєвий шлях Симона Петлюри був остаточно вивчений і правдиво
оцінений.
Як спосіб увіковічнення пам’яті Головного Отамана УНР уважаємо за
необхідність, щоби йому були поставлені пам’ятники в Полтаві та Києві й
щоб у відповідних кварталах цих міст вулиці удостоїлись і пишались назвою
“імені Симона Петлюри”.
Кінчаючи, вражає нас, що на тринадцятому році самостійности й незалежности
української держави ще далі офіційно не визнано на державному рівні
боротьбу воїнів Армій УНР і ОУН-УПА, як боротьбу за Українську Державність
у захист національних інтересів українського народу. Цей недогляд потребує
негайного виправлення.
З висловом пошани до Вас...”
Протестні листи Відділів СУБ та споріднених громадських установ просимо
надсилати Президентові України на адресу:
УКРАЇНА
01220
м. Київ-220
вул. Банкова, 11
Президентові України
Кучмі Леоніду Даниловичу
3. New York Times міняє свій погляд про свого колишнього журналіста
Цього тижня заходами проф. Любомира Луцюка з Канади СУБ отримав копію
тексту, який газета New York Times нещодавно вивісила у свойому
центральному будинку в Ню Йорку поруч фотографії Валтера Дюранти,
(отримувача Нагороди Пуліцера в 1932 р.), мабуть завдяки минулорічній
кампанії світового українства під час котрої були виголошені домагання,
щоб Комітет Пуліцера відкликав Дюрантієву Нагороду за брак журналістичної
етики, за неправдомовність та обман.
Коли прочитаєте нижчеподаний англомовний текст мабуть прийдете до такого
самого висновку, що українці повинні вважати появу цього текст за певне
досягнення, певну виграшу.
1932
To Walter Duranty, for his Series of Dispatches on Russia.
Duranty, one of the most famous correspondents of his day, won the prize
for 13 articles written in 1931 analyzing the Soviet Union under Stalin.
Times correspondents and others have since largely discredited his
coverage.
Duranty’s cabled dispatches had to pass Soviet censorship, and Stalin’s
propaganda machine was powerful and omnipresent. Duranty’s analyses relied
on official sources as his primary source of information, accounting for
the most significant flaw in his coverage — his consistent underestimation
of Stalin’s brutality.
Describing the Communist plan to “liquidate” the five million kulaks,
relatively well-off farmers opposed to the Soviet collectivization of
agriculture, Duranty wrote in 1931, for example: “Must all of them and
their families be physically abolished? Of course not — they must be
‘liquidated’ or melted in the hot fire of exile and labor into the
proletarian mass.”
Taking Soviet propaganda at face value this way was completely misleading,
as talking with ordinary Russians might have revealed even at the time.
Duranty’s prize-winning articles quoted not a single one — only Stalin,
who forced farmers all over the Soviet Union into collective farms and
sent those who resisted to concentration camps. Collectivization was the
main cause of a famine that killed millions of people in Ukraine, the
Soviet breadbasket, in 1932 and 1933 — two years after Duranty won his
prize.
Even then, Duranty dismissed more diligent writers’ reports that people
were starving. “Conditions are bad, but there is no famine,” he wrote in a
dispatch from Moscow in March of 1933 describing the “mess” of
collectivization. “But — to put it brutally — you can’t make an omelet
without breaking eggs.”
Some of Duranty’s editors criticized his reporting as tendentious, but The
Times kept him as a correspondent until 1941. Since the 1980’s, the paper
has been publicly acknowledging his failures. Ukrainian-American and other
organizations have repeatedly called on the Pulitzer Prize Board to cancel
Duranty’s prize and The Times to return it, mainly on the ground of his
later failure to report the famine.
The Pulitzer board has twice declined to withdraw the award, most recently
in November 2003, finding “no clear and convincing evidence of deliberate
deception” in the 1931 reporting that won the prize, and The Times does
not have the award in its possession.
Самозрозуміло, враховуючи повищий текст, відпадає потреба проведення
другого етапу кампанії протестних поштівок під заголовком “Mr Sulzberger –
do the right thing!” про яку ми писали в попередніх обіжних письмах.
4. Останні новини про процес німецького компенсування примусових
працівників.
Міжнародна Організації для Міграції (МОМ), котра між іншим адмініструє
німецькою схемою компенсування примусових працівників, у свойому останному
Бюлетені (ч. 4) подає цікаву інформацію про дотогочасний стан справ:
· Зголосилося всього 329,000 заявників до МОМ за відшкодування в
категоріях – рабських та примусових працівників.
· З тої суми МОМ вже опрацювало 250,000 заяв.
· З тої суми не визнано прийнятними 187,000. 73,000 справ вирішено в
користь заявників.
· 17,692 заявників відкликались до МОМ після отримання рішення.
· Загально всі заявники отримають остаточне рішення від МОМ про
прийнятність або неприйнятнсть їхньої заяви до серпня 2004 р.
· Всі заявники, які вже отримали першу відшкодувальну виплату отримають
другу виплату до кінця 2004 р.
· За німецьким законом право на одержання компенсаційних виплат рівними
частинами, мають чоловік/дружина і діти, які залишилися живими. При їх
відсутності також в рівних частинах мають право отримати компенсацію –
онуки, а якщо й таких немає тоді брати й сестри. Якщо ці особи також не
подадуть заяву до МОМ, право на подання заяви мають особи, які є визначені
спадкоємцями у заповіті покійного заявника.
· Німецька Фундація оприділила 276,000,000 евро (540,000,000 німецьких
марок) для відшодування рабських і примусових працівників.
· Бувші рабські працівники мають право загально отримати до 7,669 евро
(15,000 німецьких марок) відшкодування (двома виплатами).
· Бувші примусові працівники промисловості й державного сектора мають
право загально отримати до 2,556 евро (5,000 німецьких марок)
відшкодування (двома виплатами).
· Бувші примусові працівники сільського, комунального і домашнього
господарств мають право загально отримати до 1,022 евро (2,000 німецьких
марок) відшкодування (двома виплатами). Якщо від часу зложення заяви
заявник помре й по ньому лишаються спадкоємці, їм прислуговується право
зголоситись до МОМ за їхньою часткою признаної компенсації до шість
місяців після смерти заявника. З кінцем того шістьмісячного періоду гасне
право спадкоємців зголошуватись до МОМ за компенсацією.
· При зголошені спадкоємців за компенсацією вони зобов’язані предложити
МОМ завірену копію смертної метрики заявника і документально доказати свою
споріденість із померлим заявником.
· Якщо заявник отримав першу компенсаційну виплату а тоді помер його
спадкоємець(-ці) зобов’язаний(-і) повідомити про це МОМ.
· Якщо спадкоємець диспонує грошевим чеком, який виписаний на ім’я і
прізвище померлого заявника, спадкоємець зобов’язаний негайно завернути
чек до МОМ.
· Перевага з виплатами буде надана рабським працівникам.
· Важливі координати для тих, що мають особливі запитання на яких вгорі
немає відповідей : COMPENSATION NEWS в інтернеті
www.compensation-for-forced-labour.org Телефон для довідок: 0041 22 592 82
30 (у Швайцарії!!!)
Просимо Вас поділитись вищеподаною інформацією з Вашими членами та ширшою
українською громадськістю.
5. Підтримайте благодійну акцію з України «Свій до свого по своє».
З ініціятиви Центру Національного Відродження ім. Степана Бандери,
Молодіжного Націоналістичного Конгресу та Всеукраїнського Благодійного
Фонду „Соборність” в Україні розгорнулася всеукраїнська благодійна акція
«Свій до свого по своє».
В рамках акції здійснюється безкоштовне поширення українських патріотичних
книг та часописів серед бібліотек, військових частин та навчальних
закладів України, зокрема в східних та південних регіонах. Загалом вже
поширено сотні тисяч примірників навчальної, виховної та художньої
літератури, якої сьогодні в Україні бракує.
Допомогу в проведенні акції надали Українська Інформаційна Служба
(Лондон), редакція журналу “Визвольний Шлях”, добродії Юрій Борець
(Австралія), Степан Петелицький (Канада), Володимир Косик (Франція), Роман
Сербин (Канада), Петро Кардаш (Австралія), які надали свої книги для
безоплатного поширення серед бібліотек та навчальних закладів України,
пані Галина Полтава та її донька Дарія Дика надали книги Леоніда Полтави,
українська громада Детройта (США) та добродій Теодор Беш (Канада) надали
кошти для закупівлі фотоальбому “Армія Безсмертних” для передачі
навчальним закладам, бібліотекам і військовим частинам, добродій Теодор
Беш також надав фінансову допомогу для закупівлі та пересилки необхідної
літератури.
Назва акції насправді є дуже символічною: як простягнута рука від українця
до українця, від громадянина до громадянина, від краю до краю, від серця
до серця.
Презентаційні заходи в рамках акції вже проведені в Києві, Рівному,
Луцьку, Закарпатті, Сумах, Чернігові, Тернополі, Івано-Франківську,
Вінниці, Ромнах, Херсоні, Лубнах, Запоріжжі.
Література поширюється в усіх регіонах України, акція охопила всі області,
але основна увага спрямована насамперед на Схід та Південь України.
Органи, які отримують літературу, надають подяки на адресу організаторів.
Акція супроводжується презентаціями, широко висвітлюється в пресі та
отримує значний розголос. Також здійснюється пересилка патріотичних видань
до українських громад східної діяспори, зокрема в Білорусь, Грузію,
Російську Федерацію.
Звертаємось до всіх наших клітин з закликом підтримати цю акцію і в мірі
можливостей підключитися до цієї шляхетної суспільно корисної
всенаціональної справи. Ви можете долучитися до цього благодійного проєкту
шляхом пересилки патріотичних видань на адресу організаторів акції (адресу
подаємо внизу) або наданням фінансової допомоги почерез фінансовий відділ
Головної Управи СУБ для закупівлі необхідної літератури в Україні та
покриття видатків на її транспортування (пересилку) до регіонів.
Адреса організаційного комітету в Києві:
Україна
01034 м. Київ-34
вул. Ярославів Вал, 9 п.4
Віктор Рог
Тел: 234-70-20, 246-47-83
E-mail: mnk@ ua.fm
за Раду Союзу Українців у Великій Британії: |
