Нещодавно погожого літнього недільного дня до Української громади Штутгарта (Німеччина) з візитацією з Мюнхену завітав Апостольський Екзарх Петро Крик. У Капеллі Kolpinghaus майже не було вільного місця. На зустріч з Владикою Петром прибули, як вірні Української католицької церкви зі Штутгарту та його околиць, так і православні українці, їхні німецькі друзі та сусіди. З університетського містечка Тюбінгену приїхали студенти з України. Одна з найстарших прихожанок Анастасія Цюрак, котра вже більше п’ятдесяти років ходить до Штутгартської церкви, у супроводі молодих людей в національному вбранні за давньою українською традицією вручила його Преосвященству хліб – сіль. А уквітчана вінком дівчинка Мартуся, дочка українських аспірантів Янівих, привітала Владику букетом польових квітів. Парафіяльний хор своїм виступом розпочав святу літургію.
Як свідчать архівні документи перші згадки про українських греко-католиків на теренах Штутгарту датуються 1938 роком. Однак, початком регулярного парафіяльного життя слід вважати повоєнний період. У двох таборах для переміщених осіб у 1944 – 1950 роках існували душпасторства. Від 1951 року було організоване парафіяльне життя у Людвігсбурзі, Кіршхеймі, Хейльброні та Штутгарті. На початку 60-х років до душпастирства було залучені міста Крайльхейм та Єльванген, але через двадцять років через відтік молоді вони припинили своє існування. З українців, що прибули з колишньої Югославії, у 1981 році у Бодельхаузені створилася греко-католицька парафія. А наймолодша громада регіону створена силами українських студентів в університетському місті Тюбінген в 2005 році.
Слід згадати українських душпастирів дієцезії Rottenburg-Stuttgart усіх років: отців Володимира Возняка, Миколу Ілевича (1944-1945), Юліана Микитина (1944-1959), Володимира Арвая (1960-1963), Степана Дмитришина (1963-1964), Михайла Іваника (1964-1972), Дмитра Поперечного (1972-1981), Петра Миронюка (1981-1988). Також до душпасирства в 1949-1950 роках були залучені священики: отці Ярослав Шуст, Євген Цегельський, Іван Олексюк та Роман Коцюмака.
Отець Петро Миронюк активізував та оживив парафіяльне та духовне життя, а з 1988 року цю справу продовжує парох Українського душпастирства у Штутгарті отець Роман Врущак.
Центром парафії є каплиця Kolpinghaus у районі Бад-Канштат Штутгарту. Покровителем Штутгартської парафії є Святий Василій Великий. При літургійній відправі священикові допомагають дяк та парафіяльний хор, який, окрім цього, протягом року презентує кілька виступів перед громадою. Церковний інтер’єр естетично оформлено згідно української традицією.
Також у штутгартському передмісті Фазаненгоф, починаючи з 1970 року, щоквартально проходять Богослужіння у церкві Святого Ульріха, яка надає й приміщення парафіяльного центру для потреб української громади. Нині за стараннями Владики Кир Петра ведеться робота з отримання статусу персональної парафії.
Українська парафія Штутгарта збирає пожертви для української парафії у місті Інджя (Сербія) та надає фінансову допомогу для студій семінаристів у Львові.
У своєму слові отець Роман Врущак відзначив, що нам, українцям у Німеччині, важко знайти своє місце. Зовні ми живемо тут, але в середині свого серця ми линемо до світу свого дитинства, до наших міст, до храмів, де ми були колись хрещені. Приходячи до нашої церкви, ми знову поринаємо у той світ, який ми полишили по закутках минулих літ. Тут завжди сяє Сонце…
Візитація Владики Кир Петра до Штутгарта в першу чергу присвячена п’ятдесятиріччю мученицької смерті Блаженного Петра Вергуна, Апостольського Візитатора Німеччини.
У своїй проповіді Апостольський Екзарх наголосив, що у Світі поза Україною живе 27 мільйонів українців. Ми радіємо з того, що наші церкви на поселеннях заповнюються. Є нова молода сила, яка виросла з України. Отже, є перспектива. Тут, у Німеччині, є більше 130 тисяч вихідців з України. До нашої Церкви треба відноситися з великою любов’ю…
Владика звернув увагу на те, що нашим мирянам треба допомогти іншим українцям знайти свою Церкву.
Нещодавно в Капеллі Kolpinghaus відбулося хрещення. Отець Роман охрестив Герта, німця за походженням, що познайомився з українською дівчиною Надією. Вони збираються взяти церковний шлюб і такі випадки у парафії не поодинокі.
Разом з Владикою до Штутгарта прибув отець Володимир Каркуна. Він служить у Самборі, що на Львівщині.
Після Служби Божої усі могли поспілкуватися з Кир Петром та між собою за чашкою кави та пирогами. У затишній залі їдальні Kolpinghaus стало традицією після Літургії збиратися українській громаді. Тут у невимушеній атмосфері люди обмінюються інформацією, вирішують у спілкуванні свої проблеми. Великий інтерес у молоді з України викликають спогади старших людей про історичні події буремного ХХ сторіччя, учасниками і свідками яких вони були. Владика Кір Петро благословив молодь на добрі справи.
Підсумовуючи своє відвідування Штутгарту, його Преосвященство Петро Крик відзначив, що його тішить, що у Штутгарті є добра парафія, що люди ходять до церкви, прославляючи молитвою, постом та трудом Господа Бога.
Владика Петро Крик свою службу поставив під гасло: «Ось поставив перед тобою відкриті двері». Двері до Української церкви у Kolpinghaus на Waiblingerstra?e, 27 завжди відкриті для всіх, незалежно від належності до релігійних конфесій. Тут завжди раді тим, хто любить Господа Бога й Україну. Отже, Храм відкрито для всіх!

Дмитро Мірецький
Штутгарт, Німеччина
miretsky@ukr.net