Так уже повелося, що де б не були українці, в які краї не занесла б їх доля - вони стараються зберегти свої звичаї. Вже звичаєм стало для нас відзначення Дня пам'яті Тараса Григоровича Шевченка, бо ім'я великого поета належить саме до тих імен, які залишаються в історії назавжди і які з гордістю вимовляє і шанує не тільки український народ, а й усе людство.
Саме з цієї нагоди і зібралася у неділю, 8 березня 2009 року, українська громада греко-католицької церкви св. Миколая в Берліні у прицерковному будиночку. Цікаву літературно-мистецьку композицію підготували учні та вчителі української суботньої Школи рідного слова, яка діє вже при церкві ось уже 6 років.  
Ведучими свята Кобзаря були випускниці суботньої школи Іра Розлуцька та Леся Вайда. Дівчата і досі часто навідуються до нас, беруть участь у заходах, які організовуються.
На початку свята під супровід гітари прозвучала пісня «Ген у полі», повівши слухачів у минуле України, яке так привертало увагу ще молодого Тараса. А далі звучали вірші поета та задушевні пісні. Одночасно відбувся і дебют новоствореного тріо «Берегиня» у складі Сергія Данківа, Ольги Булл та Світлани Фьорстер. З захопленням присутні слухали пісні на слова Т.Г.Шевченка «Така її доля» та «Думи мої» у виконанні тріо, а також «По діброві вітер виє» у виконанні жіночого ансамблю в складі Олени Кременюк, Наталії Корнелюк, Світлани Фьорстер та Ольги Булл.
Висока майстерність володіння словом дозволяла поету створювати неповторні картини у своїх поезіях. Завдяки творам Тараса Шевченка було здійснено уявну подорож до тогочасної України, яку підготували найменші учні Школи рідного слова (діти від 4 до 6 років) Настя Корнелюк, Настя Фьорстер, Карін Марія Булл, Софійка Арндт, Гануся Ельберт, Елізабет Данків. У їхньому виконанні прозвучали поезіїї «Сонце заходить, гори чорніють», «Тече вода з-під явора», «Встала весна», «Світає, край неба палає», «Садок вишневий коло хати» та пісня «Зацвіла в долині». Патріотичні вірші Т.Шевченка читали Саша Буттке, Сергій та Вікторія Кременюк, Роксоланка Протас.
Життя школи нерозривно пов’язане з життям української греко-католицької громади Церкви св. Миколая, тому і не обійшлося свято Кобзаря без участі її членів. Пані Лізелотте Кнапп читала поезії на німецькій мові, бо Тарас Шевченко належить до тих українських поетів, твори яких перекладені на багато мов світу. Пані Людмила Гольдманн та Наталія Семків декламували свої улюблені шевченківські твори. Пан Володимир Романчук виступив з актуальними питаннями дослідження життя та творчості поета, дав нові ідеї та надихнув учнів та вчителів школи, а також членів української громади Берліну на народознавчу дослідницьку роботу.
Приємно було чути виступаючим слова подяки запрошених на свято гостей пана Юрія Никитюка, радника Посольства України в ФРН, пані Галини Цастров, голови німецько-українського об’єднання «Український світ», пані Людмили Млош,  голови Цетральної спілки українців Німеччини.
У глибини майбутнього слав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі. І серед цих заповітів перший і останній:
Свою Україну любіть,
Любіть її ...
Во врем'я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Так, батьку Тарасе, ми, твої сини та дочки, пам’ятатимемо твої заповітні слова і любитимемо неньку-Україну, молитимось Богу за неї, хоча вона далеко від нас.